Передвиборчі парламентські перегони досягають своєї найактивнішої фази. В той час, поки Ви читаєте цей блог або знаходитесь десь на інших просторах Інтернету команди політехнологів, піар-менеджерів та креатив-мейкерів наших політиків невтомно працюють. Їх зусилля спрямовані на те, аби в кожній шпарині онлайн-медіа простору вкласти частинку прихованої політичної реклами і заполонити Вашу свідомість, щоб на майбутніх парламентських виборах Ви віддали свій голос саме за їхнього роботодавця.
За результами дослідження політичної джинси, що було проведене ГО «Інститут масової інформації” в період з 3 по 7 червня 2019 року було проаналізовано 13 найпопулярніших інтернет-медіа. Оцінивши понад 15 тисяч новин було встановлено, що головними гравцями, які намагаються приховано впливати на потенційних виборців серед політсил є: ВО «Батьківщина», «Слуга народу», «Опозиційна платформа — За життя», «Європейська солідарність» та «Опозиційний блок».
Що таке політична джинса?
Політична джинса — це термін в медійній спільноті, який означає приховану рекламу чи антирекламу, подану у вигляді новин, авторських текстів, аналітики й телевізійних програм, тощо. Навідмінно від продакт-плейсменту, тобто звичного рекламування політичних організацій або діячів у вигляді агітаційних матеріалів, прапорів, билбордів із відповідної символікою, джинса — це намаганням замаскувати політичну рекламу під журналістські матеріали. Простіше кажучи, мається на увазі обман читача, якого не повідомляють про рекламний зміст матеріалу.
Зазвичай джинса розміщується з відома керівництва редакції, яке або дає завдання журналістам створити джинсовий матеріал на задану тему, або розміщує уже готовий джинсовий матеріал, отриманий від замовника, серед реальних інформаційних матеріалів. У рідкісних випадках, можливе несанкціоноване розміщення джинси самим журналістом. З етичних міркувань, джинса вважається грубим порушенням професійних журналістських стандартів.
Ознаки політичної джинси і типові приклади
- Серія матеріалів присвячена одному політику або політичній силі, більшість матеріалів не є суспільно важливими, можуть бути як позитивного, так і негативного характеру;
- Один і той самий матеріал трапляється одночасно в кількох ЗМІ, притому в деяких він може знаходитись під рубриками, які ідентифікують рекламу;
- Матеріали, що легалізують дії певних політиків (нічим не підкріплені незбалансовані), які можуть бути непопулярні в суспільстві;
- Просування певної популярної в суспільстві ідеї певним політиком;
- Експертні матеріали, що просувають певну політичну силу, політика або ж політичну ідею;
- Матеріал висвітлює наміри політика, що наразі не підтверджені дією.
Для наочного прикладу приводжу до увагу короткий матеріал видання «Gazeta.ua» від червня 2015 року, в якому йдеться про те, що уряд тодішнього прем’єр-міністра Яценюка повернув крупні борги Януковича зовнішнім кредиторам. На перший погляд виглядає, як звичайний брифінг голови уряди про успіхи в роботі. Однак за своєю сутністю дана стаття і загалом його щотижневі ефіри в програмі «10 хвилин з прем’єр-міністром» на «5 каналі» були прихованою рекламою самого Арсенія Яценюка, його команди і політичної сили, в цілому.
Ще одним яскравим прикладом політичної джинси є інтерв’ю Віктора Медведчука — короля української джинси, в газеті «Известия в Украине» в грудні 2011 року. В ньому прозвучали його тези проти вступу України до Євросоюзу та про переваги Митного союзу з Росією. Відразу після цього регіональні газети передрукували інтерв’ю Медведчука. Щонайменше десять видань Західної України синхронно розмістили на своїх шпальтах цей матеріал — типовий джинсовий рерайт.
Політична джинса сьогодні
Повернімось до вищезгаданого дослідження «Інституту масової інформації”, недарма я згадав за Медведчука, адже за даними моніторингу 57% матеріалів з ознаками джинси в національних онлайн-медіа останнім часом стосувались саме партії “Опозиційна платформа – За життя”.
В цілому загальний рівень політичної джинси в онлайн-медіа зменшився в півтора раза, порівняно з президентською передвиборчою кампанією (249 матеріалів з ознаками замовлення протягом тижня в березні 2019 року, проти 163 матеріалів в червні). На думку медіаекспертки ІМІ Олени Голуб, зменшення кількості джинси було тимчасовим і пов’язане з тим, що велися перемовини з редакціями щодо просування партій. Окрім того, на момент проведення моніторингу парламентська кампанія щойно стартувала, партії планували свою діяльність та формували списки.
Загалом лише 5% матеріалів з ознаками політичного замовлення були марковані як рекламні, проте це маркування не відповідало Закону України “Про рекламу” (рубрики “Актуально”, “Новини компаній”, “Вибори” тощо).
Дослідження проведено в межах проєкту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.
Моніторинг проводився в період з 3 по 7 червня 2019 року в таких ЗМІ: “Обозреватель”, Знай.ua, 24-й канал, “Гордон”, “Українська правда”, “Новое время”, УНІАН, “Сегодня”, «ТСН», «112.ua», «Newsone», «RBC.ua», “Ліга”.
Вибірка охоплює всі новини підряд, що вийшли на цих сайтах за вказаний період (понад 15 тисяч новин).
Незмінним лідером серед замовників немаркованої політичної агітації лишається партія “Опозиційна платформа – За життя” (57% загальної кількості замовних матеріалів). Практично всі ці матеріали було розміщено на сайтах «112-го» та каналу «Newsone», які належать тому ж королю джинси Медведчуку. Оскільки нещодавньо його соратник Тарас Козак придбав собі ще й телеканала «ZIK», то можемо бути впевнені в подальшому рості цього показника.
На другому місці – матеріали з ознаками джинси на користь чинного Президента України Володимира Зеленського та його партії “Слуга народу” (11% матеріалів). Найбільше компліментарних матеріалів на користь Президента було розміщено на сайті “Znaj.ua”. На третьому місці (6%) – ВО «Батьківщина» та Юлія Тимошенко.
Під час аналізу було зафіксовано 25 матеріалів з ознаками чорного піару. По 30% таких матеріалів були спрямовані проти Петра Порошенка та Юрія Бойка, ще 20% – проти Володимира Зеленського.
Загалом за даними моніторингу ГО «Інститут масової інформації” найбільше політичних матеріалів з ознаками замовлення було зафіксовано на сайтах «112-го» каналу (60%), “Znaj.ua” (28%) та телеканалу «Newsone» (27%). Не було зафіксовано замовних матеріалів на сайтах “Українська правда”, “Новое время” та “Ліга”.
Як бачите, політична реклама будь-якого характеру супроводжує нас всюди і намагатись сховатись від неї немає сенсу. Однак за допомогою ретельної перевірки будь-якої інформації і критичної точки зору — ми можемо й маємо захистити свою свідомість, аби не занапастити свій голос від час виборів.
P.S. Наостанок до Вашої уваги інфографіка наших ЗМІ і хто їх контролює. Сподіваюсь це допоможе Вам при виборі незалежного джерела інформації.
